Codein Purple Drank Кострома

В общем, дело было так. Сидела я дома, скучала, ничего не делала. Решила, что пора наркоту купить, чтобы скоротать время, да и вайб поднять. Но где же найти кусок, который аж раскумаривается?

Сначала пошла к своему дружку, который весь в болтах постоянно ходит. Может, у него найду что-нибудь интересное. Он как раз рецептурные бланки малявой завалил. Но кодеин там не нашла. Вот незадача! Нужно было что-то другое придумать.

Решила поискать в Интернете. Знаете, ребят, там всякие форумы есть, где можно добыть информацию про закладки. Написала я там пост, что хочу купить наркоты, и вот что мне ответили:

Девчонка, не знаю, где кодеин достать, но у меня есть бодряк – первитин! Если хочешь, могу его тебе пристроить. Так что, если заинтересовалась, пиши мне в личку!

Я была в шоке! Интересно, какой он, этот первитин? Никогда не пробовала, но, черт возьми, выпускной же! Надо брать шанс за жопу и попробовать новые ощущения!

Написала я этому хитрому человеку, который предлагал бодряк. Он сказал, что сможет пристроить мне кусок на завтра, но только, если я заплачу за него заранее. Что ж, решила рискнуть, ведь мне очень хотелось повеселиться на выпускном!

Я, находясь в полном ожидании новых ощущений, открыла пакетик. И тут... Пока даже не знаю, как описать это чувство. Залил меня бодряк, словно волна. Чувствовала себя бесконечно сильной, суперзаряженной!

Настроение поднялось до небес! Я чувствовала себя настоящей звездой. Пришла домой, накрасилась яркими красками, нацепила всякие штуки на голову и вышла на улицу. Иду я такая по улице, и тут встречаю свою подругу Лену.

Лена тоже была наркоманкой, и мы с ней всегда хорошо понимали друг друга. Она сразу заметила, что я необычно блестю и спросила, что со мной случилось. А я решила не хранить тайну и рассказала ей всю правду!

Мы с Леной шли в парк. Было уже темнеть, но наше бодрячное настроение не позволяло нам опуститься. Я достала первитин и раздала Лене. Мы стали бегать по парку, орудуя своей энергией. Чувствовала себя непобедимой!

Только представьте, мы просто взлетели! Чувствовала себя свободной, как птица! Летели по улицам, смеялись, радовались каждому мгновению. Да, мы были наркоманками, но тот вечер стал для нас незабываемым! Ведь выпускной – это не каждый день!

Я благодарна своему другу, который пристроил мне эту маляву. Без него этот вечер был бы совсем не таким бодрым и ярким. Возможно, это было одноразовое приключение, но наши впечатления на всю жизнь!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.